Пробу Манту проводить за призначенням лікаря спеціально навчена медична сестра, яка має документ-допуск до проведення туберкулінодіаг ностики шприцовим або безголковим методом. Результати туберкулінової проби оцінюють лікар або медсестра, яка проводила цю пробу, через 72 год шляхом заміру інфільтрату. Замір здійснюють прозорою без барвною міліметровою лінійкою, реєструють поперечний (по відношенню до осі руки) розмір інфільтрату. Гіперемію реєструють тільки у випад ках, коли немає інфільтрату при постановці проби Манту шприцовим методом.

Реакцію вважають негативною за повної відсутності інфільтрату (гі перемії) або за наявності реакції на укол (0—1 мм); сумнівною — за наявності інфільтрату розміром 2—4 мм або тільки гіперемії без інфільт рату; позитивною — за наявності інфільтрату (папули) діаметром 5 мм і більше.

Гіперергічними (висока чутливість до туберкуліну) у дітей і підлітків вважають реакції з діаметром інфільтрату 17 мм та більше, а також везикулонекротичні реакції незалежно від розмірів інфільтрату.

Пробу Манту з 2 ТО ППД-Л використовують: а) для раннього вияв лення туберкульозу у дітей, визначення віражу туберкулінової реакції, періоду первинного інфікування; б) для визначення гіперергічних реак цій у раніше інфікованих осіб; в) для відбору осіб, які підлягають ре вакцинації; г) для визначення інфікованості туберкульозом населення як епідеміологічного показника.
Розшифруємо кожне з цих положень.

Дитина народжується вільною від туберкульозної інфекції. При за раженні туберкульозом починають діяти імунологічні механізми орга нізму, і через деякий час (6—8 тиж від моменту зараження) дитина стає чутливою до туберкуліну.
Реакцію на туберкулін зумовлюють Т-лімфоцити. У цих клітинах за кладена «пам'ять» на перше знайомство з туберкульозним антигеном. У місці введення туберкуліну накопичуються лімфоцити, які у свою чер гу стимулюють макрофаги. Акумулюються переважно малі сенсибілізо вані лімфоцити, частина з них перетворюється на великі клітини — бла-сти. Останні на стадії мітозу впливають на плазматичні клітини, які ви робляють гуморальні антитіла на специфічні цитотоксичні клітини-ефек-тори. Появу після негативної позитивної туберкулінової проби умовно визначають як віраж туберкулінової реакції. Такі діти мають бути під спостереженням фтизіопедіатра. їм необхідно провести повне клініко-рентгенологічне обстеження та курс хіміопрофілактики. «Віраж» туберку лінових проб рідко супроводжується клінічною симптоматикою, але пе діатрам слід знати групи дітей з «віражем», які являють собою найбіль шу небезпеку у розумінні ризику захворювання на туберкульоз: це діти з осередків туберкульозної інфекції; діти віком до 3 років; діти без зна ку БЦЖ; діти із супутніми хронічними захворюваннями (хронічні неспе цифічні пневмонії, бронхіти, тонзиліти, синуїти та ін.); діти з ендокрин ними захворюваннями і природженими вадами (цукровий діабет, при роджена вада серця). Враховуючи великий ризик захворювання на ту беркульоз, цій групі дітей обов'язково щороку проводять туберкуліно-діагностику.

Метою щорічного проведення проби Манту дітям і підліткам, про яких відомо, що вони інфіковані туберкульозом, є виявлення осіб з гі-перергічними реакціями або з різким Посиленням реакцій меншого роз міру (6 мм і більше). Цих дітей також має спостерігати фтизіопедіатр. їм слід провести повне клініко-рентгенологічне обстеження і курс хіміо-профілактики.
З метою відбору дітей і підлітків для ревакцинації БЦЖ пробу Ман ту з 2 ТО ППД-Л проводять у декретованих вікових групах — 6—7, 12, 17 років (1, 5, 10-й класи середньої школи). Ревакцинацію проводять не інфікованим туберкульозом клінічно здоровим особам, у яких проба Манту з 2 ТО ППД-Л дала негативний результат.

З метою визначення інфікованості туберкульозом дітей і підлітків передбачається дворазове обстеження колективів школярів з викори станням проби Манту з 2 ТО ППД-Л.

За умов масової внутрішньошкірної вакцинації (ревакцинації) БЦЖ проба Манту з 2 ТО виявляє як інфекційну, так і післявакцинальну алергію до туберкуліну. Тому систематичне проведення дітям внутріш-ньошкірних туберкулінових проб з метою встановлення первинного інфі кування необхідно також для з'ясування етіології (післявакцинальна чи інфекційна) позитивної реакції.
Диференціальна діагностика інфекційної і післявакцинальної алергії до туберкуліну має враховувати: інтенсивність туберкулінових реакцій, кількість щеплень БЦЖ, розміри післявакцинальних рубчиків; термін, що минув після щеплення; наявність контакту з хворим на туберкульоз або клінічних ознак захворювання.

Післявакцинальна алергія порівняно з інфекційною менш інтенсивна і має тенденцію До послаблення при спостереженні у динаміці. Середній розмір папули у разі післявакцинальної алергії дорівнює 7—9 мм, інфек ційної— 13 —13 мм. Для післявакцинальної алергії характерні сумнівні і нерізко виражені позитивні реакції з розміром папули 2—11 мм. Тубер кулінові реакції з папулою 12—16 мм як прояв післявакцинальної алер гії зустрічаються або у ревакцинованих дітей (мають декілька щеплень БЦЖ), або за наявності вираженого знаку БЦЖ (6—9 мм і більше у діаметрі). Шслявакцинальні реакції на туберкулін мають тенденцію дб послаблення через 1,5 року після щеплення БЦЖ. Так, через 3 роки після первинної вакцинації і через 4 роки і більше після ревакцинації БЦЖ туберкулінові реакції з папулою розміром 12—16 мм як прояв післявакцинальної алергії не зустрічаються і повинні розглядатися як ознака інфікування. До інфікованих за пробою Міанту з 2 ТО належать також діти, у яких при спостереженні у динаміці стійко зберігається реакція з папулою 12 мм і більше або відзначають збільшення розмірів папули попередньої сумнівної або позитивної реакції Манту з 2 ТО на 6 мм і більше (наприклад, була 2 мм — стала 8 мм, була 6 мм — стала 12 мм і т. ін.).