Вакцинація БЦЖ впливає на зниження інфікованості туберкульозом населення. Серед щеплених вона в 1,5—2 рази нижча.
Існують різні методи введення вакцини БЦЖ: ентеральний, нашкір ний (скарифікаційний), множинних уколів, внутрішньошкірний. У нашій країні з 1962 р. застосовують внутрішньошкірний метод вакцинації, як найбільш ефективний, економічний, за якого можна точно дозувати пре парат.

Для вакцинації БЦЖ здорових новонароджених, дітей старшого віку, підлітків і дорослих (до ЗО років) застосовують єдину дозу вітчизняної сухої вакцини БЦЖ, яка дорівнює 0,05 мг препарату у 0,1 мл розчине ної вакцини незалежно від віку. У недоношених новонароджених з ма сою тіла 2000 г і більше, а також у дітей, яким не було зроблено вак цинацію у пологовому будинку за медичними протипоказаннями і які підлягають вакцинації у дитячих поліклініках, застосовують вакцину БЦЖ-М, яка містить 500—700 тис. живих одиниць у щепленій дозі 0,025 мг в 0,1 мл розчину. Для отримання необхідної дози БЦЖ у БЦЖ-М стерильним шприцом місткістю 2—5 мл з довгою голкою наби рають 2 мл ізотонічного розчину натрію хлориду з ампули і переносять його в ампулу з сухою вакциною. При цьому вакцина повинна майже миттєво давати рівномірну суспензію. Вміст ампули ретельно перемі шують за допомогою шприца. Одна щепна доза міститься в 0,1 мл роз чиненої вакцини. Вакцину слід застосовувати відразу після розчинення або протягом 2—3 год за умови суворого дотримання стерильності та захисту від світла. Невикористану протягом цього часу вакцину зни щують.
Первинну вакцинацію здійснюють здоровим доношеним новонародже ним дітям на 4—7-му дні життя. Вакцинацію новонароджених проводять звичайно в ранкові години безпосередньо після огляду дітей педіат ром.
Ревакцинації підлягають здорові діти, підлітки і дорослі у декретова ному віці, які мають негативну реакцію Манту з 2 ТО ППД-Л. Інтервал між постановкою проби Манту і ревакцинацією повинен бути не меншим ніж 3 дні і не більшим ніж 2 тиж. І ревакцинацію проводять у віці 6— 7 років; II — у віці 11—12 років; III—у віці 16—17 років. Наступні ревакцинації проводять з інтервалом 5—7 років до 30-річного віку. Щеплення повинен проводити спеціально навчений медичний персонал (сестра палати новонароджених, сестра кабінету щеплень у поліклі ніці).
Вакцину БЦЖ уводять суворо внутрішньошкірно на межі верхньої і середньої третини зовнішньої поверхні лівого плеча після попередньої обробки шкіри 70 % спиртом. Введення препарату під шкіру неприпус тимо, оскільки при цьому може утворитися холодний абсцес!
Після введення 0,1 мл препарату повинна утворитися папула білува того кольору розмірами 5—6 мм у діаметрі у новонароджених, 6—8 мм — після ревакцинації старших дітей.
Як правило, на місці внутрішньошкірного введення вакцини БЦЖ розвивається специфічна реакція у вигляді інфільтрату розміром 5— 10 мм у діаметрі з невеликим вузликом у центрі і з утворенням кірочки за типом віспової. Іноді відзначається пустуляція або в центрі інфільт рату з'являється невеликий некроз.
У вакцинованих у період новонародженості щепна реакція проявляє ться через 4—6 тиж; після ревакцинації місцеві щепні реакції можуть з'явитися вже на 1-му тижні після щеплення. Такі реакції вважають нор мальними, вони мають зворотний розвиток протягом 2—4 міс, а у частини дітей у більш тривалі терміни, після чого на місці уведення вакцини залишається поверхневий рубчик — знак БЦЖ розміром 2—10 мм. За правильної техніки щеплень і правильного зберігання вакцини рубчик на місці щеплення утворюється у 90—95 % щеплених осіб.
Загоєння на місці щепної реакції (формування рубчика) свідчить про закінчення в основному процесів імуногенезу. За «шкірними знаками» легко проконтролювати правильність проведення щеплення. Спостережен ня за вакцинованими і ревакцинованими дітьми здійснюють лікар-педі-атр і медична сестра, які через 1, 3, 12 міс після вакцинації або ревак цинації перевіряють щепну реакцію та реєструють розмір і характер місцевої реакції (папула, пустула, утворення кірочки, рубчик, пігмента ція тощо). Ці відомості реєструють у формі 63 і 26 для організованих дітей (які відвідують дитячі садки, школу) та у формі 63 і 112 у неорга нізованих дітей.
Окрім місцевої щепної реакції найбільш доступним і об'єктивним показником імунологічної перебудови організму під впливом вакцини БЦЖ є післявакцинальна туберкулінова алергія. Вона проявляється через 1 рік після імунізації позитивними (папула 5—-11 мм) і сумнів ними реакціями Манту з 2 ТО ППД-Л. Після первинної імунізації алер гія проявляється у 35—50 % дітей, після І ревакцинації — у 75%,-після II ревакцинації — у 96 % (С. А. Кднановський, 1985). Існує пряма коре лятивна залежність між величиною щепного знаку та інтенсивністю алергії до туберкуліну, що дозволяє використовувати їх як показники щепленого імунітету і критерії ефективності специфічної профілактики туберкульозу. У дітей та підлітків із «шкірними знаками» захворюва ність на туберкульоз у 6,5 разу нижча порівняно з тими, у яких цих знаків немає (Л. А. Мітинська, 1980; С. А. Кшановський, 1982).
Протипоказання до вакцинації новонароджених: 1) недоношеність—-маса тіла при народженні менша ніж 2000 г; 2) внутрішньоутробна ін фекція; 3) гнійно-септичні захворювання; 4) гемолітична хвороба ново народжених; 5) важкі родові травми з неврологічною симптоматикою; 6) генералізовані шкірні ураження; 7) гострі захворювання; 8) генера-лізована інфекція БЦЖ, виявлена в інших дітей у сім'ї.
Діти, не вакциновані у період новонародженості, отримують вакцину БЦЖ-М протягом 1—6 міс після одужання. Дітям у віці 2 міс і старшим попередньо проводять пробу Манту.
Протипоказання до ревакцинації: 1) інфікованість туберкульозом або туберкульоз у минулому; 2) позитивна або сумнівна реакція Манту з '2 ТО ППД-Л; 3) ускладнені реакції на попереднє введення вакцини БЦЖ (колоїдні рубці, лімфаденіт та ін.); 4) гострі захворювання; 5) алергійні хвороби; 6) злоякісні хвороби; 7) імунодефіцитні стани, лі кування імунодепрееантами; 8) вагітність (усі терміни).